- На Вашу думку, чому люди на площі зустріли Вас вигуками ‘відставка’ і ‘ганьба’?

Я добре розумію людей, що зібралися на ‘євромайдані’ не лише в Барселоні, а й в інших куточках світу. Люди, душі яких роздирає шалений біль за загиблими героями, мають право висловити цілком справедливе рішуче обурення діями поваленої влади. Сьогодні градус напруження у суспільстві в Україні та у громаді за кордоном – надзвичайно високий. У цих умовах, офіційні установи України за кордоном сприймаються частиною громади як представництва колишньої влади, винної у смертях людей, а відтак – кожен працівник цих установ, і в першу чергу його керівники, вважаються винними у цих смертях.

- Як на це реагують працівники установи?

У цьому консульстві, працюють такі ж українці та патріоти рідної землі, які сьогодні разом з рештою народу оплакують смерть земляків. Як державні службовці нашої ланки, ні я, ні жоден з працівників цього Генконсульства, не є членами будь-якої політичної партії. Згідно Присяги державного службовця, ми всі служимо народові України – повсякденно надаємо консульський захист прав та інтересів наших співвітчизників, зокрема з розв’язання важких життєвих проблем, іноді у безвихідних ситуаціях. На жаль, на це зараз ніхто не звертає уваги.

- Вас звинувачують, зокрема, у тому, що під час пікету Генконсульства 25 січня декількома десятками українців – з приводу перших смертей та прийняття т.зв. «диктаторських законів» – Ви не вийшли до них. Чому?

Мене ніхто не попереджав про акцію. Проте, незважаючи на консульський прийом у цей день, я прийняв у залі, в присутності інших громадян, які очікували прийому, ініціативну групу: голову української асоціації – організатора акції і ще одного представника, та прийняв письмове звернення до працівників установи, у якому нам, українським дипломатам, пропонувалося засудити діючу на той час владу і зробити вибір – чи ми на боці народу, чи діючої злочинної, як її назвали, влади. Я попросив не відділяти праціників установи від решти народу, а також зрозуміти, що ми – державні службовці. Крім цього, я поінформував ініціативну групу про заплановане засідання позачергової сесії Верховної Ради, на якому мали опрацьовуватися шляхи мирного розв’язання кризи у державі, та про переговорний процес влади та опозиції. Про це все я попросив ініціативну групу поінформувати співвітчизників, які зібралися біля Генконсульства. Більше того, я пропонував голові асоціації зустрітися окремо для обговорення проблем, які турбують громаду, та можливих шляхів їх вирішення. На жаль, відповіді я досі не отримав, але пропозиція залишається в силі.

- Але Ви могли звернутися до людей безпосередньо...

У моєму статусі, виходити під гасла та заклики до повалення на той час легітимної влади, з якими стояли окремі учасники акції, я вважав некоректним. Новини про перші смерті, безперечно, викликали у нас тривогу і глибокий сум, але на момент мітингу біля Генконсульства ми так і не володіли інформацією щодо деталей тих подій, – яких, до речі, немає і сьогодні, – і тому ми утрималися від коментарів.

-Чому ж тоді Ви вирішили вийти на ‘євромайдан’ тепер?

Напередодні того заходу, в суботу, Генконсульство та решта дипустанов у Іспанії оприлюднили звернення до громади. Зачитати саме це звернення мене запросив один з організаторів мітингу – голова асоціації В.Петрущак. Але, в день загальнонаціональної жалоби, мені не потрібні були додаткові підстави, ні вказівка МЗС – я вважав своїм святим обов’язком разом з представниками української громади Каталонії вшанувати пам’ять усіх загиблих у силовому протистоянні на Майдані Незалежності. Повірте, це був щирий безкорисний крок, адже які б посади дипломати тимчасово не займали за кордоном, вони завжди повертаються на рідну землю, тому цим дипломата залякати важко.

- Чи не жалієте Ви, що вийшли до людей?

Незважаючи на жорсткий шквал окремих надто принизливих викликів на свою адресу, вважаю, що я поступив правильно, чесно і мужньо, прийшовши на цей поминальний майдан та молебень, – один, без охорони, з відкритим серцем і щирими помислами, – адже боятися власного народу непотрібно. Повірте, я виніс свій урок з цього віче, і за цей час відбулося переосмислення певних речей. Для мене цей майдан запам’ятається на все життя.

-Щодо цього, у матеріалі українського 5-го каналу від 24 лютого, кореспондентка Марина Кафтан пояснила невдоволення людей щодо Вас так, що нібито в статті однієї з іспанських газет, Ви називали учасників майдану «радикалами» та «вандалами». Як можете це прокоментувати?

Дуже легко перевірити, що це не так. Ви не знайдете такої публікації, де я давав би оцінку учасникам ‘Євромайдану’, мітингуючим ні в Україні, ні в Барселоні, – тому, що їх не існує. Тому це питання журналістської етики. Насправді, минулого четверга, – коли масово почали гинути від куль люди і всі ми були шоковані, – у спілкуванні з місцевим журналістом я відповідав на його питання щодо різних, глибоких тем, зокрема й відстоюючи право людей на мирний протест. Проте, вочевидь у пошуку ситуативної сенсації, у газеті «Ель-Періодіко» опублікована лише вирвана з контексту фраза, у якій фактично наведено тодішню позицію влади. Інші мої спостереження прошу дозволити залишити при собі. Але, хочу додати до цього особисто від себе, що я переконаний, що жертв серед населення, за певних обставин, могло б зовсім не бути, і політики були зобов’язані їх не допустити. Саме це викликає найбільше розчарування та біль.

- Дійсно, схожу думку висловлювала і Ю.В.Тимошенко. Але, все ж таки, чи можете ви підтвердити інформацію низки українських ЗМІ про те, що МЗС змушувало дипломатів обманювати іноземців щодо ситуації в Україні?

Ви ніколи не побачите доручення жодного органу державної влади «обманювати» якийсь іноземний орган чи громадськість. Тим більше, в сучасних умовах інформатизації у світі дуже важко займатися окозамилюванням. Інша справа – це те, що називають «інформаційно-роз’яснювальною роботою», яка є одним з напрямів діяльності всіх закордонних установ. Тому, дипломатичні представництва отримують відповідні матеріали та вказівки від свого МЗС. Така специфіка нашої професії у будь-якій країні.

- Зрозуміло. А як щодо особистих закидів на Вашу адресу, як очільника установи?

Напевно, Ви маєте на увазі деякі критичні висловлювання, що лунали від однієї співвітчизниці ‘Євромайдану’ в Барселоні щодо нібито недостатнього інформування іспанської спільноти про Україну?

- Зокрема.

Я почув цю критику і обов’язково приділятиму цьому напрямку додаткової уваги, хоча і без цього, Генконсульство використовує будь-які нагоди, ювілейні події тощо, щоб продемонструвати місцевій громадськості багатство української історичної та культурної спадщини, те, чим ми реально можемо і повинні пишатися. Згадайте хоча б деякі заходи, проведені разом з громадою минулого року: проведення Днів кіномистецтва, презентації виставки Петриківського розпису, який увійшов до Списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства, низки заходів з нагоди 80-х роковин Голодомору 1932-1933 років, кульмінацією яких стало присвоєння одній з вулиць м.Торрев’єха назви України. До того ж у цьому році, ближчим часом відбудуться заходи, присвячені 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка, а у червні, за організаційного сприяння цієї установи, планується демонстрація у каталонській Фундації «La Caixa» кінострічки О.Довженка «Земля». Звичайно, що у цій постійній іміджевій роботі роль українських громад фактично є ключовою. Але були й наші заходи, присвячені переконанню каталонських бізнесменів у позитивному інвестиційному кліматі України, особливо, коли очікувалося підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

- Насправді, лунало чітке звинувачення щодо «корупції, бюрократизму та приниження», котрі, за їх словами, переживають громадяни під час відвідин Генконсульства.

Можу спокійно відповісти Вам і будь-кому: я і мої колеги можемо кожному відвідувачу дивитися в очі спокійно, тому що з моменту прибуття до Генконсульства мене і нових людей у липні 2011 року відбулося чимало позитивних, на моє переконання, змін. Скажімо, вже не існує жодних посередників (юридичних чи фізичних осіб) в отриманні громадянами консульських послуг; послуги оплачуються більшістю громадян через віконце на очах у відвідувачів прямо в залі для прийому, власними банківськими картками, а інші, хто має готівку – у банківському відділені поблизу установи. У Генконсульстві працюють висококультурні, добропорядні, виховані люди, які не вчора і не з вулиці потрапили до нас на роботу, а мають за плечами вагомий дипломатичний стаж. Ми завжди йдемо на зустріч людям, там, де немає порушення закону. Для нас важлива думка кожного відвідувача Генконсульства, тому нещодавно відкрили «Книгу відгуків та побажань», де, зокрема, можна вписувати як зауваження або рекомендації, що дозволять вдосконалити нашу роботу, так і щирі слова подяки, які є найвищою оцінкою праці наших співробітників. Проте, за минулий рік жодної скарги не було. А ось голослівні звинувачення мають чітке юридичне визначення – наклеп, за яке, зокрема в Іспанії, передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі до 2 років.

- Можливо є претензії щодо захисту прав наших громадян?

Я готовий розглянути кожне зауваження. Але наведу лише пару яскравих прикладів конкретної роботи установи у цьому напрямку в минулому році, про які, очевидно, мало хто знає, а саме:

- у липні вдалося забезпечити успішне повернення в Україну, після відмови в реєстрації на рейс до Києва з боку однієї місцевої авіакомпанії, 16 учасників студентського хору Київського національного університету культури і мистецтв, які брали участь у міжнародному пісенному фестивалі в Торрев’єсі; при цьому вдалося досягти безпрецедентної угоди з авіаперевізником щодо компенсації у повному обсязі вартості 16 нових авіаквитків;

- у жовтні, після вжитих Генконсульством оперативних дій, 58 дітей – членів фольклорного колективу «Полуничка» (м.Львів), що також брав участь у міжнародному фестивалі у м.Пінєда-дель-Мар, було звільнено з одного з готелів, де їх утримували організатори фестивалю в якості заручників, оскільки один з українських туроператорів вчасно не переказав кошти за проживання колективу.

І ось ще один конкретний приклад: завдяки організаційному сприянню Генконсульства у минулому році вдалося налагодити прямі контакти між місцевою благодійною організацією «Террасса – допомога дітям України» та Адміністрацією Дніпропетровської області у сфері здійснення благодійних проектів. Завдяки цьому вже знаємо, що одній українській дівчинці проведена операція з видалення катаракт на обох очах в Інституті сітківки Каталонії.

Таким чином, Генконсульство України в Барселоні працює в межах встановлених повноважень на захисті інтересів наших співвітчизників. І повірте мені, я маю підстави пишатися тим високопорядним і професійним колективом, який сьогодні працює в цій установі, а конкретні здобутки нашої роботи говорять самі за себе.

 

- І, наприкінець, яку думку Вам не вдалося донести до людей того дня?

На жаль, як Ви могли бачити на відео, під час поминального майдану 23 лютого, мені дійсно не дали можливості донести до співвітчизників декілька, на мій погляд, дуже важливих речей. По-перше: те, що сьогодні мені дійсно соромно за дії окремих осіб колишньої влади. По-друге: після відсторонення в Україні від повноважень тих, хто не виправдав народної довіри, вважаю, що на сьогоднішній день громадянам усіх регіонів та соціальних груп вкрай необхідно шукати компроміси та шляхи примирення, відмовитися від ненависті чи ультиматумів. Слід думати над тим, як зберегти територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України, яким шляхом жити і розвиватися зараз суспільству, у якому є різні традиції, уклади життя, чи погляди. Якщо в суспільстві не буде толерантності, порозуміння, спільного знаменника щодо загальнолюдських цінностей та цілей соціально-економічного розвитку, таке суспільство приречене на братовбивство та розкол. Цього не можна допустити.

- Чи хотіли б щось додати до цього особисто від себе?

Людських життів на превеликий жаль не повернеш. Але картини пережитих в Україні кривавих подій повинні постати перед очами у кожного політика, який має провладні амбіції. Це – нагадування про недопустимість, ніколи і за жодних обставин, не ризикувати життями людей заради задоволення цих амбіцій, чи будь-яких політичних інтересів. Це жорсткий урок усім нам. 

(Розмовляв Андрій Якубув)

«Н.У.» №2(2) лютий 2014

,